На работе всегда есть работа. Для некоторых сотрудников… Они всегда чем-то заняты. И не потому, что работают лучше других, а потому, что работают – делают свое дело. И не только свое – есть еще начальник, часто не один. Вот так и прошла бы вся зима, если бы не образумили: «Не спеши, а то успеешь… все сделать… кроме отдохнуть. А коль далеко ехать не хочешь – ехай близко, напр. в Мыгово – там тоже горнолыжный комплекс! Не Альпы, не Буковель, но для начала – ОК!» А детишки-то у меня мал мала меньше. Вот и решили в Мыгово.
Приведу текст из сайта www.migovo.com.ua , который временно небезопасен, т.к. может содержит вирусы (по Яндексу):
Село Мигово, розташоване за 26 км від районного центру – м. Вижниця та за 63 км від Чернівців; до найближчої залізничної станції Лукавці - 4,5 км. Протяжність с. Мигово з північного сходу на південний захід - 14 км, з північного заходу на південний схід - 8 км. Через село протікає річка Мигівка, права притока річки Серет.
Буковина - це край сизих буків, вічнозелених смерек і стрімких потоків, по території якого розкидані мальовничі міста та села. Кожне з них має неповторну історію, самобутню культуру та традиції, своє сьогодення, славиться своїми людьми.
Багато легенд розказують про назву цього села. Дехто каже, що першим на цих землях, що були покриті лісом, оселився пан Мигай - звідси й назва.
Існує легенда від місцевої жительки Фросини Данко, яка оповідала її в 1965. Раніше річку, що в Миговому називали Нігівка. Тепер - Мигівкою. Коли вона в повені ставала великою, то хвилі поміж смереками, корчами і берегами, якщо дивитися з Луківців лиш мигали. Перша хата на правому березі річки Мигіва довго стояла одна. Вона належала до села Лукавці, і хто йшов Лукавцями, то ця хата також мигала у смереках та дощових хмарах і снігових завірюхах. Через те її назвала Миґа. Потім біля цієї хати з'явилися ще хати. Багато їх збудували по обох берегах Мигівка. І цю місцевість теж називали Миґа. Коли до Миґа приєднали Горішниій Кут і Солонець, то село велике і дістало назву Мигове.
Горно-лыжный комплекс находиться в конце села. В комплексе практически два спуска (трассы), которые на полпути соединяются. Длина каждого около 1 км. Подьемника два – бугельные. Второй включают при большой загрузке, что есть огромный плюс – ожидание в очереди в выходные в часы пик не больше 3-5 мин (февраль 2009г). Есть еще короткая трасса для детей и «чайников» - длина около 250 м, почти горизонтальная. Есть каток (прокат коньков). Предлагают на прокат сани. Можно «прогуляться» по лесу на гусеничном военном бронетранспортере (400 грн за 1-10 чел.). Проживать можно в деревне влюбом доме:) - стоимость увеличивается с приближением к подьемникам или на территории комплекса (есть несколько частных пансионатов - от 400 до 1000 грн за 2-4х местн. номер). В общем для начинающих и тех, кто не требует особого разнообразия в катании - отличное место.
28.12.2009
| 
